Зображення виноградної лози в петриківському розписі відображає глибокий зв’язок українців із землею, яку вони обробляють. Виноград вирощували в Україні протягом століть, його пишні ліани сплітаються по всьому ландшафту, приносячи щедрі врожаї соковитих фруктів. Таким чином, виноградна лоза є могутнім символом сільськогосподарського достатку та процвітання, свідченням родючого ґрунту та працьовитості українського народу.
Крім того, виноградна лоза має глибоке духовне значення в українському фольклорі та традиції. У стародавні часи виноград асоціювався з Діонісом, грецьким богом вина та веселощів, і часто використовувався в ритуалах і церемоніях, присвячених збору врожаю та зміні пір року. У християнській символіці виноград також тісно пов’язаний з Євхаристією, символізуючи кров Христа та духовну поживу вірних.
У петриківському розписі виноградні лози часто зображуються серед пишних, зелених краєвидів, вусики яких сплітаються серед яскравого листя та розквітлих квітів. Багата символіка виноградної лози викликає відчуття достатку та життєвої сили, наповнюючи твір мистецтва відчуттям енергії та динамізму.
Крім того, включення виноградної лози до петриківського розпису підкреслює роль жінки як берегині традицій та берегині домашнього вогнища. В українському суспільстві жінки здавна були відповідальними за догляд за родинним садом і збереження плодів землі для майбутніх поколінь. Своєю майстерністю жінки вшановують цю життєво важливу роль, вловлюючи красу та щедрість світу природи з благоговінням і майстерністю.
По суті, зображення виноградної лози в петриківському розписі – це не просто декоративний мотив, це оспівування української культури, традицій, міцного зв’язку людини з землею. Коли виноградна лоза в’ється по полотну, вона несе з собою надії, мрії та прагнення нації — яскраве свідчення багатого гобелена українського мистецтва та уяви.