У своїй основі вогонь у петриківському розписі символізує стихійні сили творення, перетворення та оновлення. В аграрному суспільстві України вогонь посідав центральне місце в повсякденному житті, слугував джерелом тепла, світла та поживи. Від тріскучого вогнища, яке зігрівало скромні будиночки, до палаючих багать, які відзначали сезонні святкування, вогонь був постійно присутнім — маяком надії та життєвої сили посеред життєвих викликів.
Окрім практичної користі, в українському фольклорі та міфології вогонь має глибокі духовні конотації. Його часто асоціюють з божественним, представляючи вічну іскру життя, яка оживляє всі живі істоти. У давніх слов'янських традиціях вогонь шанувався як сакральна стихія, міст між царством земним і царством богів. Вважалося, що його мерехтливе полум’я має силу очищати, захищати та перетворювати, слугуючи каналом для молитов, підношень і обрядів переходу.
У петриківському розписі вогонь проявляється в найрізноманітніших формах: від скромного полум’я свічки до величних багать, що освітлюють нічне небо. Кожне зображення має власний символічний резонанс, пробуджуючи теми тепла, комфорту та духовного просвітлення. У затишному котеджному інтер’єрі чи на святі просто неба, вогонь наповнює петриківський розпис енергією, життєвою силою та динамічністю.
Крім того, включення вогню в петриківський розпис підкреслює неперевершену стійкість і винахідливість українського народу. Протягом історії українці стикалися з незліченними випробуваннями та стражданнями, від політичних потрясінь до економічних труднощів. Проте, як мерехтливе полум’я, яке не хоче згаснути, вони вистояли з мужністю, рішучістю та незламним духом.
У цьому світлі зображення вогню в петриківському розписі щемливо нагадує про силу, стійкість і витривалість духу українського народу. Це є свідченням їхньої багатої культурної спадщини, глибокого духовного зв’язку зі світом природи та непохитної відданості збереженню традицій, які підтримували їх поколіннями.
По суті, вогонь у петриківському розписі — це не просто декоративний мотив — це символ життя, життєвої сили, позачасового зв’язку людини зі стихіями природи. Коли полум’я мерехтить і танцює по полотну, воно запалює уяву та освітлює душу, пропонуючи зазирнути в серце та душу української культури.